У безодню грибів

Подорож до Замку безмовних почалася з метушні в охопленому пандемією Валдергейтсі. Балін Бааллз скористався панікою: перекупив останні інгредієнти для зілля лікування у торговця-алхіміка за 250 золотих, а потім перепродав їх мовчазному ельфу-аристократу за 400. Тото тим часом готував припаси: чотири батончики та пиріг з друкованого м'яса, і взяв із собою вірного Бивнюка Бевнюка. Декстер зібрав у лісі гриби для вечері, а Вельвет із полегшенням утік від міської метушні в лісову тишу. Мисливець Марк провів групу до закинутої хатини, де вони заночували. Там Тото похизувався, обсмаживши кролятину власним вогняним подихом — м'ясо трохи підгоріло, але було з'їдено. Вночі Вельвет чув, як ведмідь убив оленя й потягнув у хащі. Вранці Марк розповів про два шляхи до Замку безмовних: лівий — через печеру з люмінесцентними грибами до річки з човном біля розваленого маяка, правий — через скелі та міст. Тото кинув монетку: «Від одного до п'яти — безпечний, від шести до десяти — небезпечний. Десятичка! Ми йдемо небезпечним шляхом!» Але група все ж обрала лівий, і Декстер жартома підсумував: «Справжні герої йдуть наліво». Марк відповів: «Тільки жінкам такого не кажи, бо будеш один до кінця свого життя».

У печері стався потужний землетрус — земля розкололася, і вся група провалилася в безодню. Вельвет упізнав запах люмінесцентних грибів, які в його рідних краях використовували як наркотики. Вони приземлилися в гігантській підземній залі, де в центрі ріс гриб заввишки з двадцять будинків. Марк дивом відскочив від нього, але одразу потрапив у сутичку з двома великими міконідами. Декстер убив одного потужним ударом — і той вибухнув спорами, викликавши ланцюгову реакцію: всі гриби навколо вибухали, і величезна хмара накрила територію. Вельвет спробував телепатично зв'язатися з міконідами через спори, але почув лише крики розпачу й злості. З гігантського гриба вийшов лідер міконідів у короні й наклав на Декстера заклинання гниття. Тото став у захисну стійку поруч із Марком, намагаючись залякати ворогів, а Балін запропонував дипломатію: «Ми хотіли б ознак примирення відшкодувати на нанесену вам кривду». Лідер узяв Декстера під контроль через спори: «Ти з нами назавжди». Декстер, підкоряючись, сказав: «Батько, я до них не хочу назад, ми і тут подобається».

Ситуація перейшла в перемовини. Тото звернувся до лідера як до «пана Гриба», визнаючи його біль за загиблих. Декстер, молячись Сільванусу, воскресив убитого міконіда: «Сільванус, Боже, мрятуй свого віруючого від його ж тупості». Тото додав свій внесок, воскресивши ще одного за допомогою божественного пива. Лідер пом'якшав, подарував групі магічні гриби і оголосив борг сплаченим, але поставив умову: врятувати трьох викрадених членів колонії, серед яких його донька Мірі. З'явилася жінка-міконід на ім'я Мілена — друїд, що влився в колонію. Вона мала значний вплив на лідера. Група дізналася, що нападники прийшли з боку замку, і що до нього можна дістатися підземними ходами, але міконіди не можуть провести їх через дивну енергетику. Наприкінці група вийшла на поверхню біля маяка й побачила статую бога та істоту Нотик — колишнього архімага, що поглинув усі знання. Балін упізнав її.